Оцінюйте досягнення дітей відповідно до їхнього віку й можливостей. Малюки сприймають похвалу як мотивацію та заохочення. Коли дослідники проаналізували стосунки батьків та їхніх двох- і трирічних малюків, то виявили, що ті діти, які отримували достатньо похвали у цьому віці, у майбутньому значно швидше вирішують поставлені перед ними завдання і є більш наполегливими ніж ні, які не чули підбадьорливих слів від батьків.

Натомість старші діти й підлітки з часом ідентифікують похвалу як спробу маніпулювати ними. Тож налаштовані до неї, як до чогось нещирого. Тому дітей цього вікового діапазону варто хвалити за справді заслужені вчинки та досягнення.

Хваліть щиро. Діти добре відчувають емоційний стан батьків і розуміють, коли у ваших словах немає щирості. Тому варто бути обережними з удаваною похвалою, не потрібно жаліти дітей чи намагатися таким чином змусити їх щось зробити. Ви лише спровокуєте недовіру до себе та занизите самооцінку дитини. 

Хваліть дітей тільки за те, що вони можуть змінити. Не варто наголошувати на загальних здібностях дитини. Науковець Керол Дьюк провела експеримент і виявила, що така похвала має зворотній результат. Діти починають боятися зробити помилки та розчарувати когось. Краще похвалити їх за конкретні досягнення, як-от вдало прийняте рішення, гарні оцінки чи добре виконане завдання – те, що вони можуть покращити. При цьому намагайтеся конкретизувати, за що саме дитина заслужила похвалу. Цим ви покажете, що справді проявили увагу до її старань. 

Будьте обережними з похвалою за досягнення, які є надто легкими, а також за те, що діти люблять робити. Звісно, коли дитина вкотре отримала п'ятірку з математики чи прибрала власну кімнату – це чудово. Проте важливо не перестаратися, особливо з тим, що не потребує особливих зусиль. Надмірна похвала лише знецінить власну вартість, а дитина може втратити інтерес до улюбленої справи.

Похвалою заохочуйте дітей оволодіти новими навичками та вдосконалювати власні таланти, а не порівнюйте їх з іншими. Соціальні порівняння можуть виплекати у дитині зверхність та заздрість. Дитина не повинна прагнути стати кращою за когось, вона має ставати кращою за себе та безперервно вдосконалюватися.