Economic Policy Institute  пише про те, що сьогодні кількість професій невпинно збільшується, а стрімкий розвиток технологій дає можливість працювати у будь-який час доби, в офісі чи вдома. Часто саме це заважає батькам виділити проміжок часу, який би був повністю присвячений дитині, а відтак негативно впливає на її розвиток, зростання та навчання. 

Ось кілька ключових тез із результатів дослідження:

- маленькі діти та підлітки, чиї батьки працюють за ненормованим графіком або за межами стандартних робочих годин у денний час, у більшості випадків мають погано розвинені пізнавальні здібності та незадовільну поведінку;

- такі малюки продемонстрували гірше чуттєве сприйняття, пам'ять, навчання, здатність до вирішення проблем, вербальну комунікацію  і виразність мови;

- для дошкільнят, чиї батьки працюють понаднормово,  типові негативна реакція на суспільство, депресії, тривога, агресія;

- постійна зміна графіку роботи батьків призводить до нерегулярного приймання їжі у дітей, а також часу для сну;

- для батьків характерна часта втома, неспокій, дратівливість, а це стимулює дитячу злочинність, агресію та інші негативні поведінкові прояви, такі як паління, вживання алкоголю тощо.

        Economic Policy Institute наголошує на необхідності політичного втручання у вирішення проблеми  ненормованого графіку роботи батьків, введення низки законів, які б допомогли батькам проводити більше часу з дітьми і при цьому уникнути серйозних ударів по бюджету та кар’єрі.

        На думку науковців, держава має виплачувати премії, якщо працівник працює понад 8 робочих годин або поза межами стандартного робочого дня. Також рекомендується обмежити нічні та вечірні зміни для людей, які мають дітей.  При цьому представники інституту вважають, що держава чи підприємство-роботодавець мають заохочувати грошовими винагородами усіх співробітників-батьків, навіть якщо вони працюють менше 8 годин щодня чи 40 годин на тиждень. 

        Такі пропозиції були винесені на розгляд уряду США. Звісно, це не єдиний шлях вирішення проблеми, адже поза координацією ринку праці на державному рівні, у кожній країні у тій чи іншій мірі стоять проблеми соціального характеру, які теж потрібно вирішувати, - йдеться у повідомленні Economic Policy Institute.